Шановнi панове, Давид Юдчак i Михайло Винокур!

Анатолiй Чернат

Дуже вам вдячний за опублiкованi матерiали з iсторiї Станiславчика*.

Це мiстечко - моя мала Батькiвщина. Я народився там в 1947 роцi, моїми першими друзями були сусiдськi дiти, эврейськi хлопчики й двчатка. Менi дуже дорого все, що зв"язано зi c Станiславчиком, з моїми земляками.
Вашi спогади не можна читати без хвилювання. Це життя, яким воно було, з його страшними трагедiями, молодими надiями на краще. Прекрасно, що ви зберегли в своiй пам"ятi так багато iмен своїх односельчан, що збереглися y фотографiях.

Трохи сумно, що Станiславчик вже нiколи не буде тим мiстечком, яким вiн був у минулому столiттi. З вiд"здом эвреїв закiнчилася цiла доба в його iсторiї, але дякуючи вам, ця iсторiя буде жити в пам"ят нащадкiв.

Бажаю вам доброго здоров"я, успiхiв у такiй благороднiй важливiй справi.

*Д.Юдчак, М.Винокур.
 

назад

на главную